ЖУЙКИ ТА «ПАУ» ПРОТИ СИРЕНИ

Очікування повітряної тривоги іноді шкодить більше, ніж сама ворожа атака. Невизначеність та невпевненість буквально висотують душевні сили, руйнують психіку. Що протиставити, як пережити без стресу ті безкінечні, здається, хвилини, коли на вулиці завили попереджуючи сирени. Ось кілька порад від відомого психолога Світлани Ройз.

Нервова система людини влаштована так, що коли небезпечно тілу, інформація мозком не засвоюється. Тож перше, що треба зробити, — повернутися в стан безпеки. Якщо поруч із вами дитина, обійміть її і скажіть: “Я з тобою”. Говорити треба повільно, тихо й бути на рівні очей дитини.

Треба пити воду. У зденервованому стані у нас пересихає в роті, це фізіологія. А ще, не дивуйтеся, варто… їсти. Чи принаймні жувати. Коли ми жуємо, нервова система виходить зі стану піке. Тож носіть із собою жуйки, цукерки.

Візьміть у ліву руку якийсь предмет, який можете проконтролювати. Коли ми беремо щось у ліву руку, то, фактично, беремо під контроль усе, що відбувається в правій півкулі мозку. Усі тривожні думки й образи — це зокрема робота саме правої півкулі. Наприклад, коли дитина тривожиться, а вам треба зібрати речі, призначте її відповідальною за певний процес і дайте якийсь предмет у ліву руку. Це допоможе заспокоїтися.

Сконтактуйте з сусідами, аби відчувати, що поряд є підтримка. Якщо є можливість зібратися кількома сім’ями десь у безпечному місті, це буде чудово. 

Повторюйте «чарівне» слово “пау” по кілька разів. Уявіть, що ви наче кидаєте це слово в стелю, як у мішень. Та слідкуйте за диханням. Робіть вдих на 2 такти, а видих — на 4 чи 6. Тобто затримуйте дихання. Дітям можна давати скоромовки, щоби вони говорили їх на видиху.

Дозвольте собі “розслабитися по-простому”. Можете пограти у нескладну комп’ютерну гру, у тетрис або з кульками. 

Зрештою запитайте себе: “Моя дівчинко (мій хлопчику), що я можу прямо зараз для тебе зробити?”. І зробіть це! Турбота про себе згодом повернеться сторицею.